У розмовi з Антоном Мiхєєвим, головою ГО «Медова артiль», я – людина далека вiд бджiльництва – окреслила для себе кiлька, на мiй погляд, важливих постулатiв цiєї справи. По-перше, у бджiльництвi немає мiсця випадковим людям. У гонитвi за «легкими грошима» дехто стрибає з мiсця в кар’єр: береться за цю справу, але якщо вiн її не полюбить, залишиться нi з чим. I лише у завзятого бджоляра, який не пошкодує любовi, хобi може перерости у бiзнес. А по-друге, знавцi кажуть, що справа ця нелегка й невдячна, i, окрiм сил i коштiв, потребує багатьох знань. Тобто треба постiйно вчитися. Як це роблять бджолярi Луганщини – читайте далi

 

Евелiна БОГДАНОВА

 

ЗНАЙШЛИ ПОРОЗУМIННЯ

Асоцiацiя бджолярiв Луганщини «Медова артiль» була створена у 2017. Тодi понад 100 бджолярiв – великi й малi пасiки – об’єдналися, щоб вирiшувати спiльнi проблеми. Одна з них – загибель бджiл після хімічної обробки полiв.

– Вже у перший рiк ми уклали меморандуми про спiвробiтництво з Департаментом агропромислового розвитку Луганської облдержадмiнiстрацiї, Держпродспоживслужбою та мiсцевими аграрiями, – розповiдає Антон Мiхєєв. – Це дало значнi результати.

«Медова артiль» стала другою асоцiацiєю бджолярiв в Українi, якiй вдалося домовитися з фермерськими господарствами i практично виключити можливiсть масових потрав. Якщо зараз i виявляються поодинокi факти, то це, здебiльшого, з вини самих же пасiчникiв.

– Ми вже привчили бджолярiв заздалегiдь шукати й попереджати господарiв полiв, де вони хочуть стати. Щоб аграрiї знали про пасiку та могли попередити про проведення обробки, – констатує пан Антон.

Крiм того, у спiвпрацi з Департаментом АПР та Держпродспоживслужбою Асоцiацiя бджолярiв займається навчанням фермерiв та бджолярiв.

– За останнiй час проведено 24 навчальних наради – ми вчили фермерiв областi роботi з пестицидами й iншими хiмiчними препаратами. З iнiцiативи ГО «Медова артiль» бджолярi Луганщини отримали професiйну освiту в аграрному вишi Полтавщини. Ми спiвпрацюємо з десятком асоцiацiй бджолярiв України, а два члени нашої Асоцiацiї офiцiйно входять до робочої групи з питань бджiльництва при Мiнекономiки та беруть участь у розробцi законопроєкту «Про бджiльництво в Українi», – зазначає Антон Мiхєєв.

 

«МЕДОВА АРТIЛЬ» ТА ЇЇ ПОМIЧНИКИ

Активна дiяльнiсть членiв Асоцiацiї виводить бджолярну справу в Луганськi областi на якiсно новий рiвень. Наприклад, нинi «Медова артiль» взялася за iдею розвитку племiнних пасiк.

5 бджолярiв Луганської областi, зацiкавленi у розвитку племiнного бджiльництва, разом iз представниками Департаменту агропромислового розвитку ЛОДА беруть учать у проєктi USAID «Економiчна пiдтримка Схiдної України».

– Три роки тому пасiчники почали селекцiю бджiл української степової породи. Зараз ми зацiкавленi у сертифiкацiї цього процесу, щоб розвивати власнi племiннi пасiки, – пояснює суть справи Антон Мiхєєв.

За його словами, пасiчники – члени Асоцiацiї – нараховують у власностi понад 6 тисяч бджолосiмей. При цьому кожен щороку закуповує новi сiм’ї поза Луганщиною.

– Але ми можемо робити це у себе вдома, розводити бджiл, якi максимально адаптованi до нашого клiмату. Це сприятиме покращенню генофонду, мiнiмiзує завезення хвороб, якi нетиповi для нашого регiону. Також у перспективi цiкавим може бути експорт української степової бджоли до Канади – там клiмат дуже схожий зi Сходом України, – каже голова ГО «Медова артiль».

У 2021 роцi проєкт USAID допоможе бджолярам перевiрити генетичний фонд бджiл у лабораторiях. За його результатами у кожної пасiки, що бере участь у проєктi, з’явиться можливiсть пройти сертифiкацiю, щоб ця пасiка офiцiйно могла надавати послуги з племiнного бджiльництва.

– Ми збережемо нашу мiсцеву бджолу, яка є саме в Луганськiй областi. Це українська степова порода бджiл, луганська лiнiя. Наразi завезли якiсний племiнний матерiал, i будемо в подальшому займатися розведенням i селекцiонуванням племiнних бджiл, – наголошує Антон Мiхєєв. – У 2021 плануємо отримати 2-3, а може навiть i 5 офiцiйних племiнних господарств у нас в областi.

Допомагає бджолярам Луганщини вести новий для них проєкт Департамент агропромислового розвитку ЛОДА.

– Департамент АПР у всьому координує нашу роботу, адже там розумiють, що це реальнi перспективи, i зараз вже iде активний перiод отримання статусiв племiнних господарств, – розповiдає Антон Мiхєєв. – Думаю, до кiнця року нам все вдасться.

До речi, племiнних бджологосподарств на Луганщинi немає ще з часiв СРСР. Тепер же вони мають з’явитися на Старобiльщинi, Кремiнщинi, Попаснянщинi i, можливо, на Сватiвщинi.

– Проблему потрав на 90% ми, начебто, в областi вирiшили. Знайшли порозумiння з фермерством. Тепер у нас можна займатися селекцiєю. Це вже наукова робота у спiвпрацi з Полтавською сiльгоспакадемiєю та київською Академiєю iм. Прокоповича, – резюмує Антон Мiхєєв.

 

ПРОГНОЗИ – ОПТИМIСТИЧНI

Iнший виклик для луганських бджолярiв – низька закупiвельна вартiсть меду. Цього року, за словами пана Антона, цiна була бiльш-менш адекватною, а ось у попереднi три перекупники жорстко тримали її на низькому рiвнi. Тож обсяги виробництва меду на Луганщинi з роками падають.

– Проблема збуту та низької цiни на мед виникла, бо в областi немає нi власного експортера, нi власного заводу з переробки. Але завод – дуже дороге «задоволення», не один мiльйон доларiв, – вiдзначає Антон Мiхєєв. – Запустити переробку навiть на базi декiлькох великих пасiк неможливо. Нi асоцiацiя, нi сiльгоспкооператив не витягують створення пiдприємства, потрiбен серйозний iнвестор.

Разом з низькою цiною на обсяги виробництва меду впливає i загальна ситуацiя в сiльському господарствi.

– Через погану зимiвлю зменшується кiлькiсть бджолосiмей, тому що завозять, як я вже казав, багато неадаптованих до умов нашої мiсцевостi бджiл. Iнша причина – iмпортнi гiбриди рослин на полях. Якщо ранiше соняшник цвiв i видiляв нектар до 30 днiв, то зараз максимум – 12. До того ж вiн зараз самозапилювальний – менше нектару видiляє. Доводиться бiльше разiв переїжджати з мiсця на мiсце, збiльшуючи собiвартiсть продукцiї. А якщо це промислова пасiка, бджiл потрiбно ще й кормити, а цiна на цукор цьогорiч збiльшилася майже у два рази. Плюс розорали всi луки, знищили посадки акацiї – медовi нашi мiсця, тому кормова база стала дуже слабка, – констатує Антон Мiхєєв. – Але намагаємося виживати. Минулого року сiяли рапс, ми пробували на рапсi працювати, є результат. До таких змiн треба пристосовуватися: використовувати iнший iнвентар, додаткове обладнання.

Щодо перспектив продажiв меду в цьому сезонi глава ГО «Медова артiль» розводить руками: вони «туманнi i невiдомi, адже цiна на мед нестабiльна», а ось щодо племiнного розведення бджiл прогнози оптимiстичнiшi:

– Вважаю, тi, хто пiшов шляхом розведення бджiл, у кiнцевому результатi матимуть змогу укласти експортнi контракти. А головне те, що ми робимо велику справу для наступних поколiнь: ми вiднайшли i вiдродили нашу породу – луганську лiнiю української степної бджоли, яку було втрачено пiсля розпаду СРСР. Її селекцiонували саме в нашiй областi, i в неї були однi з кращих господарських показникiв. Нам вдалося знайти її в Полтавськiй областi i повернути на Луганщину.

Попереду у членiв Асоцiацiї ще три роки роботи над проєктом USAID, i до 2025 року вони планують вийти в лiдери ринку з племiнного розведення української степової бджоли.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх