«Схiд i Захiд разом». Цей вислiв мiцно укорiнився у нашiй свiдомостi лише пiсля страшних подiй, що розпочалися у 2014-му. Жителiв Луганщини та Львiвщини, попри рiзнi звичаї, дiалекти мовлення, релiгiйнi погляди, багато що об’єднує. По-перше i головне – це любов до рiдної України. По-друге, кожен українець вiд заходу до сходу хоче жити в мирнiй, успiшнiй країнi i бути заможним та щасливим. А ще є зовсiм iнша сторона медалi, що об’єднала людей з протилежних куточкiв країни. Сумна i гiрка. Це вiйна.
Чому я, готуючи текст про одну з iсторичних цiкавинок Львова, розпочала так здалеку? Бо iсторична унiкальна пам’ятка тiсно пов’язана зi Сходом України – саме тут вiдспiвують воїнiв, що боронили нашу країну i загинули у нас, на Луганщинi та Донеччинi. Тож далi – про Гарнiзонний храм святих апостолiв Петра i Павла

 

Евелiна БОГДАНОВА

 

Познайомити читачiв із Львiвщиною стало можливим завдяки реалiзацiї проєкту журналiстського обмiну «Iсторико-мистецька та культурна спадщина Львiвщини», органiзатором якого є Луганська обласна державна адмiнiстрацiя. Газета «Луганщина.ua» виграла конкурс мiнi-iнiцiатив серед ЗМI щодо органiзацiї професiйних обмiнiв журналiстiв у межах проєкту «Змiнимо країну разом».

 

ТРОХИ IСТОРIЇ

Хто не був у Львовi й не знайомий з цим Храмом, може не вiдкривати Вiкiпедiю. Деякi iсторичнi факти про нього я наведу зараз.

Гарнiзонна церква святих апостолiв Петра i Павла, вiдома у Львовi як костел Єзуїтiв, — чинна церква УГКЦ у Львовi. Збудована у стилi раннього бароко на початку XVII ст. за взiрцем римської святинi Iль-Джезу, вона є однiєю з найбiльш культових споруд Львова.

1540 року засноване одне iз найбiльших i найвiдомiших згромаджень – Товариство Iсуса, що бiльш вiдоме як Орден Єзуїтiв. Швидко члени цього Товариства розвинули широку мiсiйну дiяльнiсть. До Львова єзуїти прибули у 1584 роцi, а вже у 1590-му постав перший дерев'яний храм Товариства Iсуса на дiлянцi поруч iз захiдною частиною мiських оборонних мурiв, де була влаштована Єзуїтська фiртка.

 

 

Роботи над спорудженням нинішнього храму святих апостолiв Петра i Павла розпочались у 1610 роцi. В перiод з 1618 по 1621 рр. керував будiвництвом архiтектор Єзуїтського ордену Джакомо Брiано. У 1624-му освятили першу бiчну каплицю Св. Венедикта. А у 1630 роцi храм був завершений i освячений Львiвським архiєпископом Яном Анджеєм Прухнiцьким. Довжина святинi становила 41 м, ширина – 22,5 м, висота – 26 м. Через 70 рокiв за проєктом Мартина Годного була зведена вежа-дзвiниця, яка стала найвищою вежею Львова (близько 100 м), на якiй у 1754 роцi встановили годинник.

Пiсля лiквiдацiї Ордену Єзуїтiв 1773 року храм почав виконувати функцiї вiйськової гарнiзонної церкви, а з вiдновленням папою Пiєм VII Ордену Єзуїтiв, у 1820 р. вони повернулися до Львова. В перiод
1836-1848 рр. отцi-єзуїти розвинули жваву пастирську дiяльнiсть – виконували обов'язки в'язничних капеланiв, органiзовували молитовнi братства, надавали духовну опiку монашим згромадженням.

Значних ушкоджень храм зазнав пiд час двох свiтових воєн. 4 червня 1946 року, зрозумiло, монахи-єзуїти були змушенi залишити Львiв, забравши з собою найцiннiшi речi, зокрема унiкальну короновану iкону Пресвятої Богородицi.

З того моменту починається нова сторiнка iсторiї церкви. На довгi 65 рокiв її дверi зачинились, у нiй запанувала тиша.

 

СЬОГОДЕННЯ

Днями, 6 грудня, на День Збройних Сил України, Гарнiзонний храм святих апостолiв Петра i Павла у Львовi вiдзначив 9-ту рiчницю свого сучасного вiдкриття. До цього, як я вже казала, 65 рокiв храм не дiяв, за комунiстичного режиму в його стiнах знаходилося книгосховище Львiвської нацiональної бiблiотеки iм. В. Стефаника.

Але за останнi 9 рокiв священнослужителi й парафiяни церкви зробили величезний внесок у пiдтримку української армiї, Майдану – i не зупиняються сьогоднi пiд час пандемiї.

Втiм, 9 рокiв тому не всi навiть вiрили, що старовинний храм повернеться до життя. «У Бога все можливо», – були переконанi капелани й своїми силами прибирали в Храмi, а першi богослужiння звершували за мiнусової температури. Розпочали й реставрацiю храму. Сьогоднi навколо Храму стоять будiвельнi лiси, тривають роботи. Завершити реставрацiю хочуть до 10-ї рiчницi вiдкриття Храму.

 

 

З нагоди рiчницi настоятель Гарнiзонного храму святих апостолiв Петра i Павла Отець Тарас Михальчук сказав:

– Дякуємо Боговi, що храм став мiсцем молитви для багатьох-багатьох тисяч людей, куди вони приходять, щоб побути з Богом, знайти i поглибити свою вiру. На початку, пригадую, парафiян було кiлька десяткiв, не бiльше. Потiм їхня кiлькiсть суттєво зросла. I для нас, священникiв, це є надважливо. За 9 рокiв, безумовно, вiдбулося дуже багато подiй, якi пов’язанi з нашим храмом, бо на цьому шляху, ми переживали Майдан, вiйну. У часи Революцiї Гiдностi храм став своєрiдною сортувальною базою, куди зносили речi, потрiбнi для Майдану. З початком вiйни храм став мiсцем, де воїни отримували засоби захисту, пiдтримку. Згодом, коли вiйськовослужбовцi зазнавали поранень, храм долучався до їхньої реабiлiтацiї. Та й сьогоднi намагаємося повсякчасно допомагати нашим захисникам.

Тож реставрацiя Храму триває 9 рокiв. Як розповiдає отець Тарас, бiльшiсть пошкоджених елементiв вже вiдреставрованi. Зокрема, всi вiвтарi. Реставрацiя одного вiвтаря займає орiєнтовно рiк. На сьогоднi все виглядає ошатним iз збереженим шармом давнини.

Наймасштабнiшим реставрацiйним процесом є вiдновлення фресок на склепiннi головної нави. Це велика площа у 1300 кв. м. Це кропiтка робота, яка до того ж пов’язана з науковими дослiдженнями.

– Певний етап реставрацiйних робiт завершено, йдеться про частину святилища. Тому, коли ми там перебуваємо i зводимо свiй погляд на склепiння, то бачимо унiкальнi фрески Франциска Екштайна, який вже на той час намагався зробити, так званий 3D формат – дуже специфiчну вiзуалiзацiю, – каже отець Тарас. –  Власне, ми проводимо науковi дослiдження, щоб зрозумiти, яким чином розраховували масштаб рисунку склепiння.  До грудня 2021 року маємо намiр завершити всю реставрацiю внутрiшнього склепiння нашої святинi. Водночас влiтку, незважаючи на пандемiю, розпочалася реставрацiя зовнiшнього фасаду. А це теж не менш складнi виклики для реставраторiв. Тому що нашарування столiть додали специфiчнi особливостi. Наприклад, тиньк на фасадi є рiзних перiодiв. Реставратори зробили скринiнг цих тинькiв i вiдправили у польську лабораторiю, щоб дослiдити, якi саме з цих нашарувань є автентичними. За їхнiми результатами зможемо вiдновлювати саме таку консистенцiю тиньку, який був багато столiть тому.

 

ПIДЗЕМЕЛЛЯ ХРАМУ

Пiдземелля Гарнiзонного Храму – окрема цiкавинка. Це найбiльший пiдземний музей старого Львова, одне з найстарiших пiдземель мiста. Тут можна побачити Львiв, якого вже немає.

Вiдвiдавши пiдземелля пiд Храмом можна побачити каплицю, де вiдбувались першi Лiтургiї ще до вiдкриття храму. Вiд лютого 2011 р. щонедiлi в освяченiй каплицi Митрополитом та Архiєпископом Львiвським Iгорем (Возьняком) вiдбувалася Свята Лiтургiя, у якiй брали участь вiйськовослужбовцi та першi прихожани храму.

 

 

А взагалi, екскурсiя пiдземеллям Гарнiзонного Храму – це знайомство з Львовом княжих часiв, перiоду XV-XVIII столiть. Саме тут ви знайдете вiдповiдi на багато питань. Яким було мiсто в той час? Як виглядали львiв’яни? Як будували будiвлi в часи XVII-XVIII ст.? Де знаходилась перша в iсторiї України астрономiчна обсерваторiя? Зрештою, як i для чого будували та використовували цi пiдземелля i що там робить справжнiй саркофаг єпископа?

До речi, експозицiя пiдземелля поступово модернiзується в напрямі дiджиталiзацiї. I вже сьогоднi вiдвiдувачi можуть вiртуально пройтись храмом, скористатись мапою мiста XVIII ст., а також оглянути 3D-вiзуалiзацiю iсторичних пам’яток Львова.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх