Серцем Львова вважається площа Ринок, а серцем площi Ринок – Львiвська ратуша, в якiй нинi розташована мiськрада. Вежа ратушi має 65 м i є найвищою в Українi. До введення карантину саме сюди потоками плинули гостi мiста, щоб побачити Львiв з висоти пташиного польоту. Наразі ратуша для вiдвiдування закрита, але це варто розглядати не як прикрiсть, а як можливiсть. Можливiсть вiдкрити для себе мiсця, якi дозволять поглянути на Львiв з iншої сторони у прямому та переносному сенсi. Помiркувавши так, кореспонденти газети «Луганщина.ua» вiдправилися на гору Високий замок

 

Ганна СИМОНОВА

 

Про неї, без сумнiву, чули багато українцiв, тому назвати цю локацiю «вiдкриттям» навряд чи можна. Однак, за свiдченнями львiв’ян, туристи зазвичай неохоче покидають межi площi Ринок та навколишнiх вуличок, тож, вiдважившись пiднятися на Замкову гору (як її ще називають), тут можна насолодитися краєвидами мiста без зайвого гамору та метушнi.

Чому саме «вiдважитися»? Тому що гора називається Високим замком не випадково. Це – найвища точка мiста. Наприклад, щоб пiднятися на оглядовий майданчик на будiвлi Ратушi, доведеться подолати 408 сходинок. А щоб оглянути мiсто iз Замкової гори, треба пiднятися на 413 метрiв над рiвнем моря. Як то кажуть – вiдчуйте рiзницю.

Найбiльш витривалi, якi згодяться пройти вiд площi Ринок брукiвкою близько години i пiднятися на таку висоту, будуть задоволенi побаченим. В їхньому розпорядженнi – два оглядових майданчики, де звисока можна дивитись навiть на вежу ратушi. Найвищий майданчик прикрашає український прапор, у пiднiжжя гори – старовиннi львiвськi квартали, а на горизонтi, у який бiк не подивись, розкинулося мiсто у всiй своїй красi. Не дивно, що мiстяни облюбували це мiсце для романтичних побачень.

Як не дивно i те, що саме iз Замковою горою пов’язана перша згадка про Львiв у Галицько-Волинському лiтописi 1256 року. Ну а, власне, своїм iм’ям вона завдячує князевi Данилу Галицькому (за iншою версiєю – його синовi Леву) – засновнику Львова, який, як доводять iсторики, побудував тут фортецю i на деякий час розмiстив свою княжу резиденцiю. Втiм, дуже скоро резиденцiя переїхала. А на мiсцi дерев’яного Високого замку, пiсля переходу Львова пiд протекторат Польщi, король Казимир III побудував кам’яний, «що височiв аж до хмар».

 

 

У 1704 роцi замок захоплює шведський король Карл ХII, iз з цього часу вiн все бiльше занепадав: став притулком для волоцюг та розбiйникiв, а пiд час епiдемiї чуми сюди виганяли з мiста хворих. 70 рокiв потому австрiйська влада дозволила зруйнувати Замок i використовувати його каменi для будiвництва нових кам’яниць. Тож, вiрогiдно, що й сьогоднi у Львовi є будинки, якi зводилися з цегли Високого замку.

Iз середини XIХ столiття Замкова гора стає парком. Тут також вибудували штучну печеру (декоративний грот), про що свiдчить помiщена на нiй дата – 15 серпня 1841 р. Льви з гербами, якi її прикрашають, походять зi старої ратушi, яка впала у 1826 роцi.

У 1869-1906 роках на честь 300-лiття Люблiнської унiї на вершинi Замкової гори насипають штучний пагорб – Копець Люблiнської унiї . Завдяки копцю висота Замкової гори збiльшилася до 413 м, але внаслiдок його насипання було знищено значну частину залишкiв Високого замку.

Таким чином до наших часiв «дожив» лише фрагмент муру старовинного кам’яного замку. Вже кiлька десятилiть у мiстi ведуться дискусiї про те, як популяризувати це мiсце серед туристiв. Звучаои навiть iдеї повної реставрацiї та побудови фунiкулера. Однак вони вiдмiталися, зважаючи на високу вартiсть.

Вцiлiлiй фрагмент тим часом продовжує руйнуватися. Донедавна доступ до 750-рiчної стiни був вiльним, але буквально за кiлька мiсяцiв до нашого приїзду тут почалися вiдновлювальнi роботи. Зараз iсторична пам’ятка обнесена парканом. За словами офiцiйних осiб, довкола муру роблять пiдпiрну стiнку, щоб запобiгти осiданню ґрунту. Потiм будуть консервувати кам'яну кладку, цеглу самого муру i вiдтворювати бiйницi. Згодом тут планують облаштувати терасу, а сам мур накрити дахом.

Тож, можливо, вже пiсля карантину гостi Львова побачать це мiсце оновленим.

(У текстi використанi матерiали сайту «Фотографiї старого Львова»)

 

Арсенальна зупинка

Дорогою до Високого замку можна зустрiти ще одну фортифiкацiйну споруду давнього Львова – мiський арсенал. На фонi вишуканих кварталiв австрiйської забудови вiн виглядає досить аскетично, грубо i неприступно. Але цiлком вiдповiдає своїй первiснiй функцiї – мiсцю, де виготовляли та зберiгали зброю.

Будiвля першого арсеналу з’явилася у Львовi ще у 1430-му роцi, але не пережила двох великих пожеж 1527 та 1571 року. Ну а ту будiвлю, яку ми можемо бачити сьогоднi, звели вже 1575-го року. Звiсно, i вона за майже п’ять столiть свого iснування зазнавала значних руйнувань. Наприклад, 1670 року завалилася Шевська вежа, яка внаслідок падiння суттєво пошкодила зброярню. А у 1703 роцi в арсеналi вибухнув порох. Склепiння i стiни споруди обвалились, забравши з собою ще й кiлькадесят життiв. Останнiй штрих у руйнуваннi арсеналу внесли шведи, якi захопили Львiв рiк потому.

Звiсно, i цього разу зброярню вiдновили, але використовували бiльше як неофiцiйну в’язницю. Кiлька рокiв поспiль тут утримували гайдамакiв – учасникiв Колiївського повстання. У повноцiнну в’язницю арсенал хотiли перелаштувати австрiйцi, але плани не втiлилися у життя через брак коштiв. З тих пiр i аж до радянських часiв влада використовувала примiщення як склад зброї та провiанту.

 

 

У 1973 роцi арсенал отримав нове призначення, перейшовши на баланс Львiвського iсторичного музею. У значно занедбанiй на той час будiвлi розпочалися реставрацiйнi роботи. Було вiдновлено стiну Високого муру i вiдкрито з-пiд землi основу Низького муру, вiдновлено первiсну конструкцiю даху, бiйниць, планування поверхiв. У 1980 роцi за проєктом архiтекторiв-реставраторiв Андрiя та Ганни Новакiвських зроблено реконструкцiю фрагменту Шевської вежi з частиною оборонної стiни.

Нинi в найнижчому поверсi арсеналу розмiщується популярний ресторан, виконаний у середньовiчному стилi. Зайти туди ми не наважилися, бо на вулицi зiбралася чимала черга iз охочих вiдвiдати заклад. Натомiсть пiднятися до музею зброї нiщо не завадило: 50 гривень, захисна маска – i все у твоїх руках.

 

 

Мацати експонати тут, звiсно, нiхто не дозволяє, вони надiйно прикритi скляними шафами. А ось роздивлятися – будь ласка. I, чесно кажучи, дивитися тут є на що.

Музей, вiдкритий у 1981 роцi, займає кiлька поверхiв над рестораном. Тут виставлено автентичнi зразки старовинної зброї з понад 30 країн свiту. Експозицiя побудована за хронологiчно-тематичним принципом з урахуванням виду та мiсця виготовлення зброї, а хронологiчнi межi збережених пам’яток охоплюють XI – початок ХХ ст.

Холодна, метальна, вогнепальна, предмети захисного озброєння, амунiцiя – любителям зброї тут точно не доведеться сумувати. Чоловiки можуть уявити себе на мiсцi середньовiчних лицарiв, яким доводилося вправлятися iз важелезними двуручними мечами, жiнки – прикинути, чи влiз би до їхнього вечiрнього клатчу мiнiатюрний капсульний пiстолет. Ну а пiдлiтки, можливо, дiзнаються, що моргенштерн – це не тiльки розкручений росiйський репер, а й грiзна холодна зброя, з якою нiмецькi селяни йшли проти знатi.

Кажуть, що музей-арсенал немає аналогiв на територiї України. Особисто ми це не перевiряли, але можемо сказати точно, що це iще один гарний привiд зупинитися у Львовi на довше.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх