Масштаби останніх пожеж на Луганщині вражають. Але люди завзято розбирають завали, що залишилися від їхніх осель, намагаються опанувати себе і рухатись далі. Пережити важкі часи погорільцям допомагають усім миром – луганці, жителі інших регіонів України, обласна та місцева влада, народні депутати, міжнародні організації і багато хто інший. Із перших вуст про гуманітарну сторону цієї надзвичайної ситуації ми дізнавалися від Миколи Надулічного, радника голови Луганської облдержадміністрації, керівника Луганської Асоціації організацій людей з інвалідністю

 

Евеліна БОГДАНОВА

 

ЛІКИ ВІД ДУШЕВНИХ ТРАВМ

Відколи сталися пожежі, Микола Надулічний щодня, а то й по кілька разів на день виїжджає в погорілі села. Відвезти людям необхідне, доповісти очільнику області обстановку (бо неможливо одній людині бути скрізь одночасно), скоординувати міжнародні організації, привезти їжу волонтерам – роботи у радника голови облдержадміністрації хоч відбавляй.

– Але основне навантаження в цьому плані покладається на Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації. Статистика, списки постраждалих, перелік потреб. Плюс, більшість мешканців постраждалих сіл – незахищені категорії громадян, – каже пан Микола. – Нашій Асоціації зручно працювати саме з Департаментом соцзахисту, бо, по-перше, на місцях є спеціалісти, що знають, як працювати з людьми. По-друге, в Елеонори Андріївни (Поліщук – глави Департаменту соцзахисту, – ред.) – великий досвід у цих питаннях. Наприклад, якщо хто пам’ятає, 10 років тому у 7-й лікарні в Луганську стався вибух.

 

Микола Надулічний, голова ЛОДА Сергій Гайдай та керівник обласного
Департаменту соцзахисту Елеонора Поліщук передають допомогу погорілим селам

 

Тоді оперативно штаб розвернули, зорганізувалися, швидко визначилися, що і як робити. Ми перший такий досвід отримали в Смоляниновому і зрозуміли, наскільки важко навіть просто з людьми поговорити. Адже в перші дні постраждалі самі не усвідомлюють, що з ними відбулося.

Психологічну підтримку людям, що після пожежі втратили рідних або опинилися на вулиці, надають фахівці Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги та відповідні спеціалісти гуманітарних організацій.

– Не менш ефективна в цьому плані робота, яку роблять співробітники ДСНС та Нацполіції, а також волонтери, що розбирають завали. Люди відчувають, що не кинуті напризволяще. Це для них найкращі ліки від душевних травм, – зазначає Микола Надулічний. – Тільки-но приїхали зі Смолянинового, Воронового. Там навіть міжнародники, водії ПРООН перевдяглися і теж розбирають завали. Я приємно вражений – ніхто не залишився осторонь.

Долі постраждалих погорільців небайдужі очільнику області та народному депутату цього округу, – констатує Микола Надулічний.

– І люди відчувають таке ставлення до них, – каже він. – Кілька днів тому Сергій Гайдай та Олексій Кузнєцов привезли туди допомогу від USAID. Люди набігли, натовп зібрався. А коли побачили Сергія Гайдая, було чути: «О, наш янгол-охоронець приїхав», «Він мені пічку купив», «А мені чайник привіз»... Реально Сергій Володимирович везе в постраждалі райони всі ці чайники, пічки, ковдри тощо. Але побутові питання – це одне, очільник області мислить масштабніше. Наприклад, вирішує питання вивозу розібраних завалів – їх, по-перше, потрібно везти на чомусь, а потім ще визначитися, куди везти. І вже зараз Сергій Гайдай наголошує, що шок у людей пройде, і потрібні будуть вже не ковдри чи мийні засоби, а саме будматеріали. Бо людям потрібно якось жити далі – будувати чи ремонтувати житло.

 

ПІСЛЯ ПЕРШОЇ ХВИЛІ БУДЕ ДРУГА

Серед перших, хто відгукнувся допомогти, вже традиційно – міжнародні організації.

– Наприклад, під час першої пожежі нам дуже допомогли ПРООН. І зараз вони активно допомагають, – зазначає радник голави області. – Днями в Вороново МОМ – одна з структур ПРООН – привезли тачки, лопати. Я навіть і не подумав, що вони настільки будуть потрібні. Але міжнародники, з досвіду минулої пожежі в Смоляниновому, вже знали, що саме цей інвентар буде дуже потрібний.

Як розповідає пан Микола, від Норвезької ради зі справ біженців в Станицю Луганську відправили 4 машини гумдопомоги – воду, продуктові набори, зокрема людям, що під час пожежі «застрягли» на КПВВ. USAID також надали майже 5 тонн гуманітарної допомоги. Активно підключився Благодійний фонд «Джерело відродження» з Харкова: привезли в Муратове лопати, бензопили, інший інструмент.

 

Доставка гуманітарного вантажу в Станицю Луганську
разом із представниками Норвезької ради у справах біженців

 

– А скільки небайдужі люди допомагали, всього й не перерахуєш! –ділиться Микола Надулічний. – Це дуже багато їжі, побутової хімії, засобів гігієни. Ми з першого досвіду зрозуміли, що простіше направляти людей на місця. А у кого немає можливості – вже через нашу організацію чи через штаб. Наприклад, дідусь мені телефонував з Харкова – Василь Лук’янович Степанов, 84 роки. Каже: «Я готовий перерахувати кошти для постраждалих». Уявіть, яка свідомість! Взагалі, багато телефонують з різних міст щодо допомоги.

Є й ті, хто на біді людей вирішили попіаритися. Але їх не так вже й багато, зважаючи на те, що скоро місцеві вибори.

– Так, є окремі політики, які постять висловлювання, що влада не діє, влада погана. Але подібне обмежується постами в соцмережах. На місця ж виїжджають ті, хто справді допомагає, – каже пан Микола. – Той же Олексій Кузнєцов приїжджає, роздає лопати, відра, побутові прилади, інші речі. Просто всім. Без піару. А я прошу все ж таки писати про допомогу у фейсбуці, щоб розуміти, хто, куди і що привіз поза списками. Пропоную благодійникам заїхати спочатку в сільраду, щоб зафіксувати, скільки чого привезли. Щоб ми потім знали реальні потреби людей.

На питання, скільки часу знадобилося, щоб вирішити проблеми липневої пожежі у Смоляниновому, і скільки ще потрібно, щоб розібратися з наслідками останніх пожеж, радник губернатора відповідає:

– А ми Смоляниново ще не залишили. Буквально дні зо три тому їздили туди. Там вже будівництво почалося. Слава богу, там не так масштабно горіло. А тут по житловим масивам вогонь йшов наскрізь. Тож, все це ще надовго. І буде потрібна системна робота влади, громадських та міжнародних організацій. Бо незабаром зимовий період, і за тиждень-два люди почнуть визначатися, де будуть жити далі. Чи будуть купувати інше житло, чи відновлювати старе, чи взагалі готові залишатись в місці, де згорів ліс, і колишньої природи не буде.

Коли люди визначаться, потрібно буде запускати другу хвилю допомоги.

 

Візок для Євгена Даниловича Сиротина

 

ІНШОГО ШЛЯХУ НЕМАЄ

Микола Надулічний додає: на фоні загальної катастрофи завжди є біди та проблеми кожної окремої людини. І ними теж потрібно опікуватися. Бо інколи постраждалим просто ні до кого звернутися.

– Коли індивідуально підходиш до допомоги, вникаєш у кожну конкретну ситуацію, виявляється, у кожного ще купа бід. Суцільний масштаб лиха просто неймовірний, – ділиться пан Микола. – Вирішуємо питання надання візків, питання операцій тощо. Іноді не знаємо, за що перше хапатися. Наприклад, про дідуся, якому нещодавно привезли інвалідний візок, я дізнався лише на четвертий день пожежі. Євген Данилович Сиротин був спочатку у школі № 17. Потім його хтось забрав. Ледве знайшли рідних, які прийняли його у себе. А виявилося, що цей візок дуже потрібний, щоб не носити дідуся постійно на руках. Ось так точково про все ми дізнаємося, індивідуально працюємо з кожним випадком.

Іншого шляху немає.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх