Цьогоріч Сватове – місто, яке стало форпостом українства на Луганщині, – відзначає одразу два ювілеї: 360-ту річницю з дня заснування і 125-ліття однойменної залізничної станції. За ці роки, звісно, сталося багато чого, але нас цікавить сучасна історія: у 2015 тут, за півтори сотні кілометрів від лінії фронту, рвалися снаряди через пожежу на складі боєприпасів. Від наслідків тих подій місто оговтується й досі. Про те, чим ще живуть нині сватівчани, ми розпитали міського голову Євгена Рибалка

 

Євген КОМАРОВ

 

– Для початку, Євгене Вікторовичу, нагадайте, будь ласка, у що вилилася для міста пожежа на складах?

– Внаслідок трагедії зазнали руйнації 3314 домобудівель, 775 квартир в багатоквартирних будинках, зазнали значних збитків 72 об’єкта господарювання різних форм власності. Були повністю зруйновані матеріальні бази райавтодору, міжрайгазу, молокозаводу, Агрохіму. Загальний збиток – 196 млн 171 тис. грн!

Державної допомоги надійшло 24 млн – на ремонт бюджетних установ та 400 тисяч – на дитячі садочки міста. Також по 3 тисячі виділили постраждалим власникам, але навіть не всім, на жаль. Така статистика… Потім буревії 2016 та 2019 років. Фактично, рятувалися самотужки.

У 2015 на виїзному засіданні Кабміну я пропонував надати Сватовому статус «Зони пріоритетного розвитку» на три роки, надати пільги по податках, зборах, бо достатніх коштів у держави не було на відшкодування збитків, заподіяних пожежею на складі боєприпасів. Розвиток підприємництва надав би поштовх розвитку нетрадиційних галузей економіки в нашому регіоні. На жаль, протокольні доручення того засідання не виконані.

Зона ООС не дуже приваблива для бізнесу. Але мені імпонує те, що проблемою розвитку регіону переймається голова ВЦА. Держава, врешті-решт, повинна повернутися обличчям до нас.

 

– Як Сватове живе сьогодні?

– Пораємося потроху: дбаємо про благоустрій, діти граються на 47 майданчиках, більше 90% території міста освітлюється. Працює приватний бізнес, комунальні підприємства.

Місто Сватове – місто сталого розвитку, асоційований член «Енергоефективні міста України». Ми ухвалили «План економічного розвитку», маємо висновки експертів Світового Банку. Хвилюємося про розроблені десятки проєктів, про підтримку держави, якої, на жаль, не завжди відчуваємо – може, через те, що самодостатні?

 

– Це парадна сторона, так би мовити. А як вирішуєте, наприклад, комунальні проблеми, характерні для всіх міст?

– Відверто кажучи, знаходимося на першій лінії, подекуди й «на нулі» в комунальних «битвах». Мережі, устаткування застарілі, зношені на 70-80%. Енергоносії мають високу ціну, монополісти викручують руки, законодавча база не відповідає вимогам сьогодення… Словом, замість того, щоби проблеми вирішити комплексно, – «латаємо дірки»! Втім, із завданням життєзабезпечення міста справляємось. Відключень немає, заборгованість відсутня. Наші підприємства мають найвищі рейтинги, номінації по галузях в Україні.

Взагалі, міський голова – це «прем’єр» води, сміття та всього іншого, даруйте за подібне порівняння. Боюся навіть уявити, що діється у комунальній галузі більших міст та як надаються послуги в інших регіонах.

Ми ж цього року замінили 50 люків, замінюємо арматуру, двигуни… Маємо полігон ТПВ, на який вивозимо з міста 25 тис. кубів сміття на рік, і зараз «пробиваємо» нові маршрути, щоб надавати послуги після об’єднання в громаду. Але ж техніка – минулого століття, запчастини неякісні, гума дорога. На модернізацію коштів не вистачає, захищені проєкти не працюють – чекаємо на обіцянки роками.

 

– Головного болю, напевно, додає стан автомобільних шляхів? Як розв’язуєте горезвісну проблему?

– Піклуючись про комунальні дороги, домовилися з підприємством з Дніпра, і сьогодні в Сватовому працює сучасний циклічний асфальтобетонний завод «MARINI», потужністю 200 тонн асфальтобетонної суміші на годину. Весною пройшли капітальним та ямковим ремонтом на 5 млн грн, восени ще «підлатаємо». Намагаємося берегти міські шляхи: ставимо знаки, міняємо зупинки у партнерстві з автоперевізниками по восьми маршрутах. «Чубимося» з ними за ціну проїзду: вони бідкаються за автівки, я – за людей, які мають бажання їхати комфортно.

Щодо доріг іншої форми підпорядкування, то ремонту потребують 2,5 км, що ведуть до обласної психоневрологічної лікарні, 18,5 км доріг Н-26, Т-1307, Р-66. В незадовільному стані перебувають під’їзди до всіх залізничних переїздів. В цьому плані чекаємо на увагу від очільника області Сергія Гайдая, сподіваємося на державницький підхід до вирішення нагальних дорожніх проблем.

 

– Сватове ще називають «залізничними воротами» Луганщини. Які переваги та проблеми пов’язані з цим статусом?

– Дійсно так! Багато поколінь сватівчан пов'язали своє життя саме з залізницею – це наша гордість! Щодо «залізних воріт»..І залізо має терпець та «втому».

На сьогодні чимало проблем з вантажними вагонами, із зерновозами, з вартістю перевезень. Щодо пасажирського сполучення, то двох потягів замало, вже й мовчу про дорогі квитки, про умови та стан вагонів.

Позабуте міжміське сполучення дизель-потягами, якими користувалися місцеві жителі. Управління залізниці дорікає на те, що місцеві бюджети не компенсують пільгові перевезення. Я у відповідь наведу приклад: тільки Сватівській міськраді «Укрзалізниця» винна 839 тис. грн за земельний податок. Впевнений, міська рада знайде компроміс, але факт є факт.

 

– Особливої уваги потребують заклади освіти. Які зміни сталися на місцях під час впровадження освітньої реформи?

– В мене є певні сумніви щодо реформ у сьогоднішньому вигляді. Сватівська міська рада, одна з небагатьох в державі, не віддала дошкільні заклади на базовий районний рівень. Так, ми вимушені додавати до державної освітянської субсидії близько 5 млн грн з міського бюджету, щоби матеріально підтримати педагогів, зберегти молодих фахівців. Але ми ефективні, бо незалежні від обставин.

Також залучили кошти міжнародних донорів – майже 30 млн витратили на енергоефективність, модернізацію будівель, приділили увагу інклюзії.

Щодо районної влади – а це рудимент часу, – то вона марнувала час та навіть не виконала завдання по «опорних школах» (по опорній лікарні теж питань вистачає).

 

– Цього року Сватове відзначає 360-річчя свого заснування. Чи відбуватимуться ювілейні урочистості з цієї нагоди

– Святкувати заважає війна, боротьба с пандемією…

Безумовно, відбудеться цикл заходів. Але головний подарунок містянам – це вдала економічно-соціальна політика! Попереду в нас чергові місцеві вибори. Дивує їхня «партизація» в провінції, але маю надію, що все буде по-людськи. Головне, щоб наше місто успішно пройшло через всі реформи, оптимізації та не зупинялося у розвитку.

 

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх