Зимовий перiод завершився, для сiльського господарства областi незабаром розпочнеться гаряча пора. Що маємо сьогоднi та яке майбутнє готує для виробникiв та переробникiв сiльгосппродукцiї 2020 рiк – в iнтерв’ю з Любов’ю Безкоровайною, заступником директора Департаменту агропромислового розвитку Луганської облдержадмiнiстрацiї

 

Евелiна БОГДАНОВА

 

– Завершилася доволi тепла зима, як погода вплинула на озимi?

– Дiйсно, цiєї зими, за винятком Троїцького району, всюди по областi практично не було снiгу. Нашi аналiтики кажуть, що Луганщину не дуже зачепили несприятливi погоднi умови, тому втрата врожаю може бути вiд 5%. Але водночас є й прогнози до 20%. А це вже значний показник. Будемо сподiватися, що у нас буде добрий врожай.

 

– Незабаром стартуватиме посiвна кампанiя. Чи вiдомо, в скiльки обiйдуться аграрiям весняно-польовi роботи?

– За розрахунками, цьогорiч у нас збiльшуються затрати на весняно-польовi роботи майже на 20%. Прогнозується приблизно 4,1 млрд грн витрат. Якщо казати за статтями, зарплата трохи збiльшиться, але в собiвартостi вона займає до 7%, тому значного впливу на показник не матиме. Основнi витрати – це мiндобрива.

На ринку мiндобрив значно змiнилася ситуацiя, й один з головних чинникiв – у тому, що пiдприємство «Азот» запрацювало. I тi побоювання, якi були торiк через заборону на ввезення мiндобрив з РФ, розвiялися. Ринок наповнився, цiна на мiндобрива визначилася. Якщо на початок 2017 року селiтра коштувала 5,3 тисячі за тонну, у 2017 – 9,1 тисячі грн, а в 2019 роцi був пiк – 11,3 тис. грн, то в 2020-му
вона коштує 7,2 тисячі грн.

Рiзниця у 4,3 тисячi – це значнi кошти. Вважаю, що нашi аграрiї ще зможуть оновити машино-тракторнi парки, застосувати бiльш сучаснi технологiї з вирощування культур.

 

– Чи скористались луганськi фермери державною допомогою на придбання сiльгосптехнiки?

– Минулоріч ми органiзовували велику кампанiю з анонсування дiй уряду, завдяки чому залучили 100 млн грн державної пiдтримки для наших сiльгоспвиробникiв. Зокрема, за постановою Кабмiну № 130, яка передбачає часткову компенсацiю вартостi сiльськогосподарської технiки та обладнання вiтчизняного виробництва, нашi фермерськi господарства, як великi, так i малi, отримали бiльше 30 мiльйонiв компенсацiї.

Окрiм постанови № 130, дiяла ще постанова № 106 – програма з пiдтримки фермерства. Як наслідок фермер мав змогу отримати до 40% компенсацiї вiд держави.

 

– Цього року дiятимуть подiбнi важелi держпiдтримки?

– Уряд вже почав приймати програми пiдтримки, на якi передбачається видiлити 4 млрд грн, мiльярд з яких буде витрачено на компенсацiю саме придбання технiки. До того ж розширився перелiк технiки i обладнання, яке пiдлягає компенсацiї.

З напрямкiв держпiдтримки залишаться банкiвськi кредити за постановою №300, компенсацiя по технiцi, племiнний напрямок, i буде в нас гарантований фонд – нова форма пiдтримки.

Окремо хочу зазначити, що держава робить ставку на розвиток бджолярства та органiки. Передбачається, що буде компенсацiя за закупленi елiтнi бджоломатки, за утримання бджолосiмей по 200 грн.

У нас приблизно 44 тисячi бджолосiмей, а пасiчникiв – 2400. Ми роздiлили кiлькiсть бджолосiмей на кiлькiсть пасiчникiв i отримали в середньому приблизно по 8-9 бджолосiмей у кожного. Але за проєктом порядку виплат їх повинно бути вiд 10. Тобто, якщо нашi бджолярi не вирiшать питання щодо реєстрацiї в Держспоживслужбi, то у нас небагато приватних пiдприємцiв зможуть долучитися до цiєї програми.

До того ж позаминулого року був мор бджiл, i Луганщина була в цiй ситуацiї на першому мiсцi в Українi.

 

– Як розвивається кооперативний рух на селi? Люди бачать в кооперативах майбутнє?

– У нас зареєстровано 36 кооперативiв, працюють з них – 11. Але, на жаль, минулого року жоден кооператив у нас не взяв участь в програмах держпiдтримки. А це було i придбання обладнання, i створення потужностей для зберiгання. Там була компенсацiя 70%, i наприклад, центральна Україна дуже активно користувалася такими можливостями.

Минулого року вiд ФАО два кооперативи отримали механiчне обладнання (видiлялося по 100 тисяч), три пiдприємства – охолоджувальне обладнання.

Але я не бачу оптимiзму саме в цьому напрямі. В Сватiвському районi вже третiй рiк дiє кооператив, ФАО допомогло придбати для них охолоджувальне обладнання, Норвезька рада зi справ бiженцiв купила будiвлю для розмiщення цього обладнання. Не було лише технiки зi збору молока. Немає її i до теперiшнього часу. Активнiсть дуже слабка. А я вважаю, що кооперацiя повинна розвиватися, за цим майбутнє.

 

– Чому фермерство не користується такими можливостями?

– Вважаю, й досi залишилася психологiя побоювання, що сiльгоспвиробникiв будуть ошукувати, що одразу прийдуть перевiрки. Хоча останнi два роки вже до того спростили  порядки отримання компенсацiй чи кредитiв, що аграрiю потрiбно було лише написати заяву, надати вiдповiднi правоустановчi документи i використати наданi кошти за цiльовим призначенням.

 

– Якi проблеми спiткають наших переробникiв молока, адже вiдомо, що вони використовують свої потужностi лише на 30%?

– Дiйсно, з кожним роком на промислову переробку надходить менше молока. Минулого року ми проводили нараду, запрошували основних виробникiв молока, якi мають велику кiлькiсть поголiв’я, запрошували переробнi пiдприємства, торгiвельнi мережi, намагалися вибудувати таку структуру вирощування та переробки, щоб все залишалося в областi. До того ж заборгованiсть Куп’янського молокозаводу перед фермерами Сватiвського, Бiлокуракинського району щомiсяця складає майже 10 мiльйонiв.

Незважаючи на це, частина областi продовжує працювати з Куп’янськом, а не з тiєю ж Маркiвкою, тому що Куп’янський завод з самого початку працював на перспективу – коли на Луганщинi був вiдрiзаний ринок збуту, вони проїхали по областi i, де є велике поголiв’я, поставили охолоджувальне обладнання. Таким чином прив’язали до себе виробникiв молока. Така справа. Неможливо змусити бути патрiотичними до власної територiї, адже це ринковi вiдносини.

 

– Залишається вiдкритим питання компенсацiї втрат власникiв земельних паїв, через якi проклали фортифiкацiйнi споруди.

– Є фортифiкацiйнi споруди i є європейський вал. Це наш кордон, наша безпека, тому зараз ведеться робота, щоб провести замiну землi. Почали ми з Новопскова. Землеупорядники наразi шукають землi, якi можна запропонувати на замiну фермерським господарствам, якi уклали угоди по державним землях. Ця робота iде позитивно, i питання буде вирiшено.

 

– А як все ж таки фермерство ставиться до вiдкриття ринку землi?

– На мiй погляд, недостатньо проводиться роз’яснювальної роботи. I це, мабуть, одна з головних причин неоднозначного ставлення до земельної реформи. Якщо подивитися на земельнi реформи iнших країн, нiхто там в черзi за землею не стоїть. Якщо буде вiдкритий ринок землi, фахiвцi прогнозують, що в першi роки буде реалiзовано лише близько 2%.

А якщо чесно говорити, тiньовий ринок землi працює давно, я навiть знаю випадки, коли землю купляли за 500 доларiв. Коли ринок вiдкриється, встановиться ринкова цiна, все владнається. Ми зараз їздимо районами, попереджаємо, що є невитребуванi паї, ще пройде час, i дехто взагалi залишиться без землi, якщо не оформить її.

Розорюються колгоспнi дороги, поля розоранi аж до посадок. Дуже багато пiдприємств, особистих господарств, пайовикiв дають в обробiток землю нелегально. До того ж всi бачили iнформацiю, що Луганщина увiйшла до п'ятірки областей, якi мають найбiльше неврахованих земель. Найбiльша питома вага незаповненостi земельної карти – це нашi дачнi кооперативи, в яких найчастiше й актiв на землю немає. У нас також вiдсутня iнвентаризацiя лiсопосадок. А це все нашi податки. Тут теж необхiдно придiлити увагу податкiвцiв, як укладаються угоди, на яких умовах. Повинен бути контроль. Департамент АПК таких повноважень, на жаль, не має.

 

– Але все ж таки земельнi карти наповнюються?

– Це питання у нас на контролi. I дуже багато зараз законодавчих iнiцiатив саме по земельним вiдносинам, щоб все врахувати, всюди навести лад. Це дуже складне питання, адже земля – це наше багатство, багатство наших дiтей, i земельнi вiдносини повиннi бути в правовому полi.

 

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх