Молодий, але вже добре відомий на теренах Луганщини аграрій з Мілового Хабіб Батирсултанов – одноліток перебудови: він народився у 1987 році, коли країна робила крутий історичний віраж, а сформувався та змужнів вже за часів незалежності. Тож має свіжий погляд на життя, неупереджено оцінює все, що відбувається довкола, мислить конструктивно і з перспективою на майбутнє. А до всього вже й має за плечима напрацьований у нелегкій сільськогосподарській роботі професійний досвід

 

Олег ЗАРІЧНИЙ

 

ІДУТЬ СВОЄЮ СТЕЖКОЮ

В активі Батирсулатнова досить тривала, як для 32-річного чоловіка, робота в агробізнесі: успішне керування сільгосппідприємствами (він очолює ТОВ «Діброва» та фермерське господарство «Батирсултанов Ахмед», а ще працює заступником керівника ФГ «Криничне»), безпосередня участь у громадському житті Міловського краю, повсякденне занурення у соціальні проблеми села.

Хабіба Махачевича важко застати на одному місці, він постійно у русі, в дорозі, у справах. Що поробиш: загалом у веденні сім’ї Батирсултанових – батька Махача Далгатовича і самого Хабіба – понад 13 тисяч гектарів землі. I кожен той клаптик, кожне угіддя та сільськогосподарський підрозділ потребує окремої уваги. Адже їхні агроформування розташовані на важких ґрунтах, де багато крейди, вапняків, мергелю, та ще й у безпосередній близькості до східного кордону. Далеко не кожен наважився б фермерувати у найсхіднішому районі країни, де не лише зона ризикованого землеробства, а й свої, значно небезпечніші ризики.

Але наполегливі Батирсултанови сміливо торують свою стежину у непростій фермерській справі. Вже звикли до того, що допомоги від «дядьків» не дочекаєшся (тут хоча б не заважали б(!), тому і працюють, лише покладаючись на власні сили та ресурси. I це не може не викликати щирої поваги до людей, які зробили хліборобство сенсом свого життя.

Незважаючи на неймовірну завантаженість справами, Хабіб Махачевич, викроївши хвилинку, знайшов можливість для короткого – на бігу – спілкування.

 

ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА СЕЛА

– Поступово добігає кінця черговий зернозбиральний цикл, тож можна підбивати деякі попередні підсумки: яким для вас виявився цей сільськогосподарський рік?

– Розпочинався він непросто, так сталося, що з незрозумілих причин на землях, які ми обробляємо, несподівано відкрилося чимало солончаків. Немов гнійники на поверхні ґрунту, вони заважали розпочати посівну, тож цьогоріч стартували пізніше, ніж завжди, – розповідає Хабіб Махачевич. – Вже від початку було порушено звичний робочий ритм. Потім пам’ятаєте, як потужною хвилею прокотилися дощі? Волога для землі – це добре, але не в такій же кількості…

Цього року погодних витівок та сюрпризів вистачало. Звичайно, і закінчували збирання врожаю також пізніше. Але, на диво, пшениця вродила добре – понад 60 центнерів з гектару, а у ФГ «Криничне» взагалі зафіксовано кращі показники в області – 67-68 ц/га. Все ж таки далося взнаки застосування новітніх землеробських технологій, якісний посівний матеріал та добра селянська праця.

 

 

Оновлення техніки – важливий процес у агробізнесі

 

– Тож будемо з хлібом?

– Так. Правда, тут є один нюанс: зараз закупівельні ціни на зерно такі, що, напевне, доведеться працювати собі на збиток: 4200-4400 грн за тонну пшениці, 4100-4200 – за ячмінь. Це при тому, що торік вартість збіжжя була у півтора рази вищою. А зараз по такій, минулорічній ціні – 6000 грн за тонну, або трохи більше – реалізуємо соняшник. А чим розплачуватися з постачальниками пального, запчастин, іншими діловими партнерами? У нас же є фінансові зобов’язання перед ними, як їх виконувати? Тому складнощів у фермерській справі вистачає.

 

– Але ж без фермерів села, особливо віддалені, взагалі загинуть, чи не так?

– Згоден, адже ми всіляко допомагаємо утримувати соціальну інфраструктуру на селі.

Ледь не кожного дня до мене звертаються з проханнями: в одному місці потрібен терміновий ремонт клубу, в іншому – необхідно допомогти дітям у проведенні шкільного свята, десь треба підсобити з грішми на день села. Завжди йдемо назустріч людям. Адже, щоб залишатися людиною, потрібно не тільки працювати як віл, але й відпочивати, мати можливості цікавого та змістовного дозвілля, мандрувати рідною країною, врешті-решт.

Так, у нинішньому році за програмою «Схід та Захід разом» організували відпочинок школярів у Карпатах. Діти повернулися додому, добре відпочивши, та ще й з купою нових вражень і позитивних емоцій. I коли бачиш сяючі від радості дитячі очі, то хіба можеш хоч у чомусь відмовити їм?

Також підтримуємо розвиток фізичної культури та аматорського спорту на селі: особисто очолюю районну федерацію боксу, у нас чудовий боксерський зал – цього року він став місцем проведення обласних юнацьких змагань з боксу, на яких наші хлопці здобули два чемпіонських титули, а ще – «срібло» і «бронзу».

 

– I все ж таки, з урахуванням демографічної ситуації, рівня безробіття у сільській місцевості, міграційних процесів, на вашу думку, як утримати село від падіння в глибини соціальної прірви?

– Головне – це зберегти сільськогосподарське виробництво у сільських районах, створити якомога більше робочих місць. Селянам потрібна стабільна робота, гідна зарплатня, соціальні гарантії та достойна пенсія по досягненню пенсійного віку. Це та економічна основа, яка утримає сільські території від деградації.

Наші агроформування забезпечують зайнятість населення та відрахування до бюджету. Маючи роботу та пристойну зарплатню, люди не збиратимуть заробітчанські торби та не вирушатимуть у пошуках кращої долі далеко за межі рідного краю, а залишаться вдома, працювати на місці.

Повірте, зараз навіть молоді люди, помикавшись без власного житла у містах та змінивши там по кілька робіт, повертаються у рідний район і приходять працювати до нас. Адже рідний край і нагодує, і зігріє, і захистить від негараздів!

А нас це спонукає до ще більш активної та плідної роботи.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх