Буває так, що через складні життєві обставини дитина не може певний час проживати разом з батьками. Ситуацій таких безліч: серйозне захворювання, втрата роботи чи просто недбалість по відношенню до дитини. Як краще влаштувати дитину на той період, поки різноманітні державні служби й органи намагатимуться допомогти родині в подоланні труднощів? Саме в таких випадках на допомогу приходять патронатні сім’ї. Про них наша сьогоднішня розмова

 

Евеліна БОГДАНОВА

 

Патронат. Про що мова?

Пріоритетними в Україні є сімейні форми виховання: усиновлення, опіка, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. А ось патронат – поняття дещо інше. На відміну від сімейних форм виховання дітей, це тимчасове перебування дитини в патронатній сім’ї, на час подолання її батьками якоїсь кризи чи влаштування до інших форм виховання.

– Тобто, якщо дитина влаштована в патронат, це не означає, що вона вже влаштована до сімейних форм виховання, – відзначає Раїса Родіна, начальник Служби у справах дітей Луганської облдержадміністрації. – Патронат – це така сім’я, яка бере на виховання цю дитину лише на час, поки щось зміниться в її біологічній сім’ї або в неї самої. І під словом «зміниться» я маю на увазі кропітку роботу цілої низки служб, що беруть участь у вирішенні проблем родини, у якої тимчасово вилучили дитину.

Ніж влаштовувати дитину в центр реабілітації, ліпше влаштувати її в патронатну сім’ю. Так вважають фахівці Служби у справах дітей: «Які б не були у нас гарні інтернати та центри реабілітації, а вони у нас дійсно гарні, ніщо не може замінити дитині родину». Враховуючи їх досвід (наприклад, у Раїси Родіної – це чверть століття!), безперечно, це можна назвати аксіомою.

Термін тимчасового перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини, але він не повинен перевищувати три місяці (у разі наявності обґрунтованих обставин – 6 місяців). При цьому, немає обмежень, скільки одночасно може бути дітей в патронатній сім’ї, але обов’язково це повинна бути родинна група – розривати братів та сестер неможна.

– Історія патронатних сімей Луганщини налічує різні приклади, чому дітей потрібно було вилучати з біологічних сімей. Але «забрали дитину» – це не «урок» для батьків з боку держави. Бо недостатньо дитину забрати, батькам ще потрібно надати допомогу. Кожен член міждисциплінарної комісії, до складу якої входять представники соціальних служб, освіти, медицини, Нацполіції тощо, має конкретне завдання щодо долі дитини і допомоги батькам. Це кропітка робота, – зауважує Раїса Родіна. – А патронатна сім’я у цей період якнайкраще може надати дитині відчуття родини поруч. Як швидка допомога.

 

Як стають патронатними вихователями?

Відомо, що в територіальних центрах зайнятості пропонують безробітним стати патронатними вихователями.

– Фахівці центру зайнятості інформують клієнтів про суть та зміст патронату над дитиною, надають поглиблені консультації бажаючим створити сім’ю патронатного вихователя. На сьогодні по всій Луганській області їх створено вже одинадцять. А ось у місті Сєвєродонецьку таких сімей ще немає, – констатує Ольга Вакуленко, заступник директора Сєвєродонецького міського центру зайнятості.

За її словами, як і для будь-якої з професій, для кандидатів у патронатні вихователі є низка умов, за яких особа, що виявила бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя на професійній основі, може отримати подібне працевлаштування. Вона повинна бути повнолітньою, не мати судимостей, мати добровільного помічника, який проживає спільно чи поруч з кандидатом у патронатні вихователі, належні житлово-побутові умови, зокрема окрему кімнату для перебування дитини, та пройти відповідне навчання.

Є окремий перелік, хто не може стати кандидатом у патронатні вихователі, але на ньому зупинятися детально ми не будемо. Серед них, за зрозумілих причин, недієздатні особи; позбавлені батьківських прав; особи, що перебувають під слідством; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; особи, що виховують власних дітей віком до чотирьох років чи дитину з інвалідністю, яка має обмеження життєдіяльності, тощо.

Судячи з кількості патронатних сімей на Луганщині, знайти патронатних вихователів – непроста справа. Окрім вимог, встановлених законом, щодо осіб, що хочуть стати патронатними вихователями, треба ще мати бажання. Бо від першого звернення до служби у справах дітей до моменту, коли патронатний вихователь отримає документ про навчання та рекомендації, потрібно буде пройти непростий шлях.

– Якщо людина виявила бажання стати патронатним вихователем, їй потрібно звернутися до служби у справах дітей. Такі територіально є в кожній з 26 громад області. Зібрати перелік документів, пройти навчання разом із добровільним помічником, – розповідає Раїса Родіна. – Навчання дуже скрупульозне. Наші благодійні організації, як наприклад, «СОС Дитячі Містечка Україна» запрошують обізнаних й професійних тренерів, які не лише надають знання, але й здійснюють виїзди до кожної сім’ї, обстежують умови – де і як дитина буде розташована.

Процес отримання професії патронатного вихователя – тривалий і нелегкий. Як демонструє практика, дехто сходить з дистанції, так і не діставшись фінішу цього марафону.

– За період, коли ми вчили майбутні патронатні сім’ї, у нас були випадки, коли люди відмовлялися: хтось зрозумів, що не готовий до такої відповідальності; хтось розраховував на інший підхід чи легкий заробіток; хтось своєчасно зрозумів, що може не впоратися, – констатує Раїса Родіна.

 

Чи справді гроші – головне?

Є у суспільстві думки на кшталт «то вони беруть дітей заради грошей». Розберемося, чи дійсно це так?

– Таких думок багато, – говорить Раїса Родіна. – Але, знаєте, у вихованні часто буває, що ніяких коштів не побажаєш, бо кожна дитина – це зовсім інша особистість зі своїм характером, звичками, розумінням речей, поведінкою, яка не завжди зрозуміла. Вихователь має мати в собі, по-перше, бажання, а до нього ще любов до дітей, людяність, порядність, терпіння і впевненість, що все вийде. 25 років тому, коли я ще починала працювати в службі, я поїхала познайомитися з батьками одного з трьох на той час дитбудинків сімейного типу. І мати-вихователька мені тоді сказала: «Не буває важких дітей, є просто підзапущені: ті, кому своєчасно не прочитали книгу, кого не приголубили, не побажали доброї ночі перед сном». Я це запам’ятала на все життя, бо дійсно – так і є. Коли людина з таким розумінням береться до справи з дітьми, в неї обов’язково все вдасться.

Але навіть якщо робота батьків-вихователів чи патронатних вихователів може стати справою життя лише за покликанням, заробіток та соціальні гарантії, як і у будь-якому іншому працевлаштуванні, ніхто не відміняв.

– Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету у розмірі та порядку, визначених Кабміном. На сьогодні соцдопомога на кожну дитину становить 2,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та складає 5250 грн на дитину до 6 років та 6545 грн на дитину від 6 до 18 років. Для дітей з інвалідністю цей розмір становить 3,5 прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку. Розмір грошового забезпечення патронатного вихователя становить 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць. На сьогодні це 12405 грн, – зазначає Ольга Вакуленко.

При цьому, грошове забезпечення патронатного вихователя збільшується на 10%, якщо до сім’ї патронатного вихователя влаштовано дитину до одного року, дитину з інвалідністю, малолітню або неповнолітню вагітну, ВІЛ-інфіковану дитину або у разі, коли у сім’ї патронатного вихователя одночасно перебуває двоє і більше дітей. Але сумарно не більш як на 50% від стандартної суми.

Тож, патронатному вихователю надається працевлаштування, страхові внески на заробіток на час дії договору на патронат. У цей час він не може мати будь-якого іншого підробітку, бо повинен бути постійно поруч з дитиною.

 

У житті, як на довгій ниві

Наразі в області, як вже зазначалося, 11 патронатних сімей. За весь час на патронат було влаштовано 60 дітей.

– Раніше було 14, але три сім’ї перейшли з патронату до різних форм сімейного виховання, бо «прикипіли» до дітей, – розповідає Раїса Родіна. – Масовим це ще не стало, але окремі випадки, як бачимо, є. У нас в Новопскові є сім’я, яка спочатку була патронатною, потім стала прийомною, а зараз вони мріють зробити дитбудинок сімейного типу. А є випадки, коли патронатна сім’я всиновила дитину, залишивши її в себе, і продовжує далі працювати, як патронатна сім’я – беруть інших, а ця вже своя, рідненька.

Якщо до режиму роботи патронатних сімей, то часу, коли дітей взагалі немає в патронатній родині, майже не буває. Але, звичайно, можна обумовити якийсь час перерви між дітьми за потреби, щоб відпочити чи зробити якісь власні справи.

– При цьому потреба у патронатних сім’ях є завжди. І взагалі: буде більше сімей, і потреба у влаштуванні туди дітей буде більшою, – каже Раїса Родіна.

Мабуть, так, бо в житті кожної дитини зі складною долею повинні з’явитися люди, які дадуть їй зрозуміти, що життя не таке й погане, що є навколо неї добрі люди і світ значно ширший і приємніший, ніж здавалося ще зовсім нещодавно.

Чи не найважливіше – щоб це сталося своєчасно.

За детальною інформацією про патронат над дитиною ви можете звернутися до Служби у справах дітей за місцем проживання або служби у справах дітей Луганської облдержадміністрації за телефонами (06452) 42420, 42433.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх