Створений минулого року Сєвєродонецький район – це шiсть доволi рiзних громад. Є такi, що знаходяться поруч із лiнiєю розмежування, iншi – органiзованi навколо великих промислових мiст. Про їхнє сьогодення i перспективи нам розповiв Роман Власенко, голова Сєвєродонецької райдержадмiнiстрацiї

 

Евелiна БОГДАНОВА

 

– Романе Геннадiйовичу, як би ви охарактеризували район в цiлому i кожну громаду окремо?

– Сєвєродонецький – єдиний район Луганщини, що складається суто з мiських громад.

Гiрська та Лисичанська – моногромади, якi повнiстю залежать вiд роботи вугiльних пiдприємств. I це тi двi громади, що отримують найбiльшу допомогу вiд держави на утримання соцiальної iнфраструктури через недостатнiй рiвень податкоспроможностi. Гiрська – отримує близько 40 млн грн дотацiй вирiвнювання, Лисичанська – близько 100 млн грн.

Ще двi громади – Рубiжне та Сєвєродонецьк, – вважаю, опинилися у найвигiднiшому положеннi пiсля подiй 2014 року. Сєвєродонецьк став, хоч i тимчасово, обласним центром. Рубiжне теж за останнi 6 рокiв отримало потужний поштовх для розвитку, якщо оцiнювати обсяги залучення коштiв державного бюджету, мiжнародних партнерiв, ДФРР.

Попасна та Кремiнна – це два колишнi райцентри, бiльш-менш благополучнi, приблизно однаковi й за розмiром, i за напрямами розвитку. Два малих мiста, до яких долучилися сiльськi територiї. Були бiльш промисловi, але зараз мають бiльший потенцiал агропромислового розвитку. Рiзниця лише в тому, що Кремiнщина, крiм iншого, робить ставку ще й на розвиток туристичної галузi.

 

– Одразу спитаю, якi перспективи у Гiрської та Лисичанської громад, враховуючи, що на рiвнi держави розглядається питання трансформацiї вугiльних регiонiв?

– Уже зараз, як ми знаємо, стоїть питання про закриття шахти «Золоте». Плюс на сьогоднi собiвартiсть виробництва i в Лисичанську, i в Гiрському значно вища, нiж ринкова цiна вугiлля в Українi. I ми розумiємо, що ситуацiя навряд чи змiниться. Тобто все ж таки треба чекати на змiни в цих громадах.

Цей процес уже розпочато – в Українi зараз активно вивчається подiбний європейський досвiд: як процес трансформацiї вугiльних регiонiв вiдбувався в Нiмеччинi, Польщi – всюди, де закриття шахт впливало на великi територiї.

На рiвнi держави розробляються моделi справедливої трансформацiї вугiльних регiонiв, розвитку громад i їхніх мешканцiв у разi лiквiдацiї вугiльних пiдприємств. Справа лише в часi.

 

– Громади мають досить рiзний рiвень спроможностi. Чи бачите ви у перспективi укрупнення громад в Сєвєродонецькому районi?

– Я дуже багато займався децентралiзацiєю, i, дiйсно, не всi громади в Українi є успiшними. Окремi потребують додаткової допомоги i не можуть бути спроможними у тому виглядi, в якому зараз є. Для таких громад подальше укрупнення є шляхом виправлення ситуацiї. Але в Сєвєродонецькому районi немає таких громад.

 

– Поговоримо про місцевий розвиток. Яку стратегію обрано для розвитку району?

– Перший пріоритет в місцевому розвитку – це використання можливостей і потреб з урахуванням того, що Сєвєродонецьк на сьогодні є обласним центром. Тобто нам потрібно розбудовувати відповідну інфраструктуру, а також сфери послуг не лише для мешканців громади і району, але й для мешканців усієї області.

Другий прiоритет – i це моя принципова позицiя – це розвиток малого та середнього бiзнесу. Щоб не було такого, як у Гiрському чи Лисичанську, коли вiд однiєї галузi залежить добробут усiх мешканцiв громади.

Я не втомлююся повторювати, що на сьогоднi малий та середнiй бiзнес вже формують в областi бiльше половини робочих мiсць, продукують бiльше половини податкiв, формують значну долю експорту продукцiї та послуг.

Третiй прiоритет – розбудова громадянського суспiльства. Вважаю це своєю мiсiєю. У чотирьох громадах району вибори не пройшли. В Попаснiй i Гiрському виборiв взагалi не було з 2010 року. Тому питання розвитку iнституцiй громадянського суспiльства там особливо важливе.

I четвертий напрям – це боротьба з Covid-19. Всi процеси, що вiдбуваються в суспiльствi, дуже залежнi вiд того, як розвивається пандемiя. Треба вiдповiдально ставитися до цього питання.

 

– Якщо Сєвєродонецьк, Рубiжне ще можна назвати промисловими мiстами, то Лисичанськ наразi майже не розвивається. Що, на ваш погляд, може виправити ситуацiю?

– Лисичанськ має конкретнi переваги – i географiчнi, i iнфраструктурнi, – якi необхiдно використовувати. Фактично всi прiоритети, якi я перелiчив для району, абсолютно нормально лягають у площину розбудови Лисичанська. Але перше – в громадi потрiбно розвивати малий та середнiй бiзнес. Бо у найближчi рокiв зо 20 ми взагалi вже не розглядатимемо вугiлля як джерело енергiї.

Робити ставку на великий бiзнес, той же ЛIНIК, теж не можна. Поки у нас конфлiкт із РФ, i власники пiдприємства – росiяни, толку з нього для громади не буде.

Хочу нагадати, що в Українi прийнято новий закон про iндустрiальнi парки. Я  активно їх пропагую. В Попаснiй ми вже почали цю роботу. До того ж зменшилися вимоги до площ земельних дiлянок пiд iндустрiальнi парки: якщо ранiше було 15 га, то тепер – 10. Думаю, на територiї одного Лисичанська дiлянок, де можливо сформувати такi економiчнi зони, можна знайти мiнiмум п’ять. Тож, вважаю, перспективи Лисичанська саме в цьому. Плюс – правильний менеджмент, ефективне управлiння, пошук переваг i нiвелювання проблем.

Щодо проблем, думаю, логiстику Лисичанська незабаром покращимо: облдержадмiнiстрацiя активно вiдновлює автошляхи, зокрема й тi, що йдуть через Лисичанськ. Залiзничний вокзал там є. А щодо проблемних послуг ЖКГ – там потрiбна демонополiзацiя i децентралiзацiя. До речi, в частинi теплопостачання децентралiзацiю там вже розпочали.

 

На відкритті Центру STEM-освіти у Рубіжному

 

– Якi проблеми найбiльше спiткають мешканцiв прифронтових населених пунктiв? Як вони вирiшуються?

– Основна проблема прифронтових територiй – це доступ до якiсних послуг: освiтнiх, медичних. Здебiльшого подiбнi проблеми є в населених пунктах, що розташованi далеко вiд центрiв громад: у Троїцькому, Нижньому, Новотошкiвцi, Кримському.

На сьогоднi завдяки мiжнародним донорам ми маємо в Попаснянськiй та Гiрськiй громадах пересувнi ЦНАПи, тож адмiнпослуги можемо надати всюди бiльш-менш органiзовано.

Щодо медичних послуг, на сьогоднi у нас йдуть консультацiї з органiзацiєю «Лiкарi без кордонiв». Вони готовi перiодично виїжджати й надавати мешканцям прифронтових сiл медичну та психологiчну допомогу.

Є ще проблеми логiстики. Маємо погане дорожнє покриття до Троїцького, в принципi не iснує дороги до Кримського, погане сполучення з Новотошкiвкою.

 

– У цих населених пунктах багато дiтей?

– У Троїцькому – близько 30-40, в Новотошкiвцi – трохи бiльше.

 

– Чи мають вони рiвнi можливостi з дiтьми iнших мiст?

– Десь – так, а десь – нi. Наприклад, у Новотошкiвцi – активна спiльнота, потужна культурно-освiтня галузь, майже немає приватного сектору, здебiльшого багатоквартирнi будинки. Це таке собi мiнiмiсто. Там дiти мають нормальнi умови i можливостi для розвитку. А ось Троїцьке – це село, де один бiблiотекар, один директор клубу i декiлька вчителiв. Тому я б не узагальнював, але певнi проблеми все ж таки є.

А взагалi на передовiй i поруч із лiнiєю розмежування життя вирує. Працюють благодiйнi органiзацiї – «Пролiска», «Спiлка самаритян» тощо, є мiсцевi неформалiзованi спiльноти. Дуже потужно зараз розвивається громадянське суспiльство в Попаснiй. Я взагалi вважаю, що це фурор для такого маленького мiстечка. В Гiрському також зараз бум громадянської активностi.

Знову таки, цьому допомагає присутнiсть мiжнародних донорiв i можливiсть спiвпрацi. Якби їх не було, було б бiльше складнощiв.

 

– Як РДА спiвпрацює з мiжнародними органiзацiями?

– Ми постiйно спiвпрацюємо, але у РДА бiльше координацiйно-iнформацiйна функцiя. Роль РДА в тому, що у нас налагоджена комунiкацiя. Вони пропонують iнiцiативи, а наше завдання – оцiнити, кому ця iнiцiатива допоможе найбiльше.

Буквально днями я взяв участь у двох заходах, якi були органiзованi нашими мiжнародними партнерами: Посольство Польщi передало комп’ютерний клас для сiльської школи на передовiй – у Троїцьке. I другий захiд – це велопробiг, що вiдбувся мiж Попасною та Гiрським, органiзований People in Need Ukraine.

У нас налагоджена плiдна спiвпраця i з пiдроздiлами ООН: Програмою з вiдновлення та розбудови миру та iншими, USAID, Мiжнародним Комiтетом Червоного Хреста. Ми консультуємо донорiв, надаємо об’єктивнi пропозицiї.

 

Передача школярам прифронтового Троїцького ноутбуків

 

– Вiдомо, що ви – апологет вливання iнвестицiй саме в молодь. Якi iнiцiативи ви пiдтримуєте?

– Вважаю, що вкладати треба не просто в якийсь проєкт чи iнiцiативу, а пiдтримувати особистiсть, людей, якi можуть гуртувати навколо себе iнших. Ми потребуємо талантiв та пасiонарiїв.

Працюю з такими людьми у всiх громадах району. Спiвпрацюю з Сєвєродонецькою молодiжною радою.

А ще я апологет STEM-освiти. Минулого року ми створили великий центр у Попаснiй. Це – позашкiльний заклад з 3D-принтерами, комп’ютерами, квадрокоптерами, наборами робототехнiки, тобто обладнанням для рiзноманiтних iнновацiйних напрямiв.

Минулоріч ми залучили освiтню субвенцiю на розвиток STEM-освiти для Гiрської громади. I ось нещодавно мене запрошували на вiдкриття центру STEM-освiти при Луганськiй обласнiй малiй академiї наук в Рубiжному.

 

– Наразi Кабмiн посилив контроль за ситуацiєю із заборгованiстю по заробiтним платам. Яка ситуацiя в районi з виплатами зарплат?

– Найбiльша проблема з виплатою заробiтної плати в районi – на вугiльних наших пiдприємствах.

 

– А комунальна сфера?

– В кожнiй громадi є окремi боржники, але на фонi боргiв перед гiрниками – це невеликi суми. До прикладу, на 1 вересня борг перед гiрниками лише ДП «Первомайськвугiлля» складає 28 млн грн.

 

– РДА якось впливає на ситуацiю з боргами?

– При РДА є комiсiя, що розглядає питання заборгованостi з заробiтних плат у Гiрськiй, Попаснянськiй та Кремiнськiй громадах. В iнших громадах, що утворенi на базi мiст обласного значення, є власнi комiсiї. Всi ми звiтуємо перед обласною комiсiєю.

Але є прецеденти, коли ми зверталися до прокуратури з питання заборгованостi. Зокрема стосовно КП «Услуга», що в Гiрськiй громадi. Заборгованiсть там була протягом 7 рокiв i з часом лише зростала. Ми на комiсiї вирiшили звернутися до прокуратури. Наразi є кримiнальна справа проти керiвника.

 

– Сєвєродонецький район – це також i лiси. Як вiдновити втрачене вiд масштабних пожеж?

– USAID цiкавиться цiєю темою. Наразi вони замовили експертизу екологiчних наслiдкiв вiд вирубки – оцiнку впливу на довкiлля – для наших лiсгоспiв. Цi документи дадуть можливiсть провести вирубку горiлого лiсу, бо там можуть розплодитися шкiдники, якi знищать i здоровий лiс.

Також важливим питанням вiдновлення лiсу є формування посадкового матерiалу. Для цього є декiлька пропозицiй: використати потужностi розплiдникiв, якi наразi є в Українi, чи збудувати на Луганщинi завод із виробництва посадкового матерiалу. Щодо другого – це доволi коштовний проєкт (близько 2 млн доларiв), причому не бiзнесовий, а соцiальний. Вiн буде завантажений три роки, а ось що з ним робити далi – є питання.

Але є i приємнi новини. Близько 80% уже висадженого посадкового матерiалу укорiнилися, прижилися. I друга позитивна новина в тому, що експерти вже впевненi, що близько третини пошкодженої площi ми можемо вiдновити самосадом, якщо виважено, по-науковому пiдiйти до самовiдновлення лiсiв.

Але, як вважають фахiвцi, потрiбно змiнювати формат залiснення, саджати дерева рiдше, тобто меншу їх кiлькiсть на кожен гектар. Це буде безпечнiше i менше можливостей перекидання полум’я пiд час верхової пожежi.

 

– Що буде далi зi згорiлими стовбурами, якщо їх все ж таки чекає вирубка?

– Їх продаватимуть власники – лiсгоспи.

Распечатать
© По материалам Луганщина.ua
Наверх